вершник
101пікадор — а, ч. Учасник бою биків – вершник, який розлючує бика уколами піки …
102сідок — а/, ч. 1) Той, хто їде верхи на коні; вершник. 2) Пасажир, що їде в найнятому екіпажі. || Той, хто взагалі їде в будь якому екіпажі, на мотоциклі тощо …
103скачка — и, ж. 1) Швидкий рух, біг коня (коней); швидка їзда на коні (на конях). 2) тільки мн. Змагання вершників; перегони …
104станиця — I і, ж. 1) іст. У Росії 16 17 ст. – озброєний загін вершників, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно східні кордони держави. || заст. Військо. 2) іст. У дореволюційній… …
105станичник — а, ч. 1) іст. У Росії 16 17 ст. – озброєний вершник із загону, якого висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно східні кордони держави. 2) Житель станиці. 3) Донський, Кубанський… …
106фаворит — а, ч. 1) Той, кому протегує знатна, впливова особа; улюбленець такої особи. || Той, кому віддають перевагу перед іншими, ким більше цікавляться. 2) спорт. На перегонах – кінь, вершник і команда, що мають найбільше шансів на першість. ||… …
107їздець — I (дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах), наїзник II ▶ див. вершник, наїзник …
108перегони — мн. (спортивні змагання у швидкості їзди, плавання, бігу тощо); верхогони (вершників) …
109шабля — 1) (холодна зброя із кривим крицевим лезом), клинок, палаш; ятаган (з увігнутим лезом); домаха (із дамаської криці у народів Близького й Середнього Сходу) 2) див. вершник …
110верховий — 1 прикметник той, що зверху; стос. верхової їзди верховий 2 іменник чоловічого роду, істота вершник …
